Як вижити у в'язниці

ПРО АВТОРА
Олександр Назаровський, Президент Інституту Буддизму "Дхарма Ваджра":

Життя Андрія Кудіна настільки багате на яскраві й неординарні події, що воно більше схоже на сюжет детективного роману, ніж на долю реально існуючої людини. У біографії письменника химерно переплелися захоплюючі подорожі до маловивчених куточків планети, запаморочливий успіх і нещадні удари Фортуни. Дивовижна здатність виходити з вихору негараздів ще сильнішою, ніж раніше, по праву закріпила за ним репутацію вольової та мужньої людини.

Андрій В'ячеславович Кудін народився 23 серпня 1965 року у місті Києві. Рано, у неповні чотири роки, навчився читати. У шкільні роки вільний час присвячував читанню та заняттям спортом, віддаючи перевагу боксу та боротьбі самбо, а згодом (у чотирнадцять років) з головою поринув у вивчення техніки східних єдиноборств. Захоплення релігійно-філософськими навчаннями Сходу визначило подальший вибір письменника — у сімнадцять років Андрій Кудін вступає на філософський факультет Київського університету імені Тараса Шевченка. У вісімнадцять його закликають до Збройних Сил СРСР, і наступні два роки протікають у Північно-Кавказькому Військовому Окрузі.

"У мене все добре. За мене не хвилюйтеся, - пише Андрій в армійських листах рідним. Однак насправді все було далеко не так безхмарно, як на папері. Вже тоді, в середині вісімдесятих, у суспільстві виразно проявилися процеси, що призвели через кілька років до розвалу Радянського Союзу та військових дій на Кавказі. Зі СКВО, де служив Андрій Кудін, багато хто повертався додому раніше терміну, запаяний у цинкові труни.

В армії письменник пройшов шлях від рядового до старшини роти. Повернувшись після демобілізації до навчання в університеті, Андрій Кудін повністю присвятив себе вивченню історії релігійних навчань Сходу. У 1989 році блискуче захистив дипломну, а потім (1995 року) дисертаційну роботу. У стінах університету поряд із дисциплінами філософського факультету Андрій із захопленням вивчає економіку та фізіологію вищої нервової діяльності. Після закінчення навчання якийсь час працює викладачем на кафедрі філософії Національного педагогічного університету ім. М. П. Драгоманова. Однак перспектива перетворитися на кабінетного вченого, який усе життя просидів в тих самих стінах, не спокушає двадцятип'ятирічного хлопця, і він без жалю пише заяву про звільнення.

Ще раніше Андрій Кудін разом із однодумцями створив спортивну школу WU SHU — китайських бойових мистецтв, у ті роки найкращу в Україні. Його учні успішно виступають на змаганнях, стають чемпіонами та призерами юнацького чемпіонату СРСР (Туркменістан, 1990 р.) Прагнучи досягти досконалості в китайських WU SHU, Андрій закінчує дворічні державні курси іноземних мов (відділення китайської мови) і відправляється вивчати тренується у відомих майстрів Сходу в Пекіні, в Академії бойових мистецтв при монастирі Шаолінь, а пізніше – на півдні Китаю.

На Україну Андрій Кудін повертається відомим та зрілим майстром, працює старшим викладачем на кафедрі боротьби в Українському державному університеті фізичного виховання та спорту, пише статті, видає (у співавторстві) книги “Техніка школи сань да” та “Кігті сокола”, які висвітлюють різні аспекти китайських бойових мистецтв.

Створивши при кафедрі боротьби відділення китайських WU SHU та підготувавши заміну, Андрій Кудін йде у наукову роботу, видає монографію з філософії, пише кіносценарій “Чорна масть”, випускає у світ збірку поезій. Мабуть, з цього моменту настає найбільш бурхливий та насичений подіями період життя письменника.

Увага Андрія Кудіна знову прикута до Південно-Східної Азії. Його можна зустріти в стародавніх монастирях Китаю, Малайзії, Таїланду... Андрій ретельно готує експедицію вглиб Тибету з боку Індії та Непалу, проте раптово відкладає її на невизначений термін і їде до Африки, а потім до Близького Сходу. Відвідує стародавні святині Ізраїлю, Йорданії, Лівану, якийсь час живе в Греції на березі Коринфської затоки.

Незважаючи на те, що значна частина часу протікає поза Батьківщиною, життя письменника нерозривно пов'язане з Україною. Робота в комерційних структурах дозволяє йому почуватися матеріально незалежним та дає можливість самостійно фінансувати наукові проекти та поїздки.

Не дивно, що у такої неординарної людини завжди були не лише численні друзі та прихильники, а й заздрісники та недоброзичливці. Андрія Кудіна нерідко намагалися обмовити, а у вересні 1997 року на підставі брудного доносу його кидають до в'язниці. Газетники, підхопивши сенсацію, захлинаючись звинувачують Андрія Кудіна в “бандитизмі та організації вбивств на замовлення”, по телебаченню в новинах оголошують, що доля письменника вирішена, і він, сидячи в камері смертників, чекає смертної кари.

Абсурдність звинувачень була очевидною. Підкуплені співробітники правоохоронних органів настільки поспішали, фабрикуючи кримінальну справу, що навіть не спромоглися поцікавитися — чи був Андрій на той час у країні чи ні. Адже для цього цілком достатньо було відкрити закордонний паспорт та подивитися позначки митниці. Очевидно, працівники міліції розраховували на те, що письменник, злякавшись знущань і тортур, одразу ж напише під диктовку, так зване "щире визнання". Проте Андрій Кудін навідріз відмовився оббрехати себе та друзів, а на всі запитання він мав одну відповідь — зневагу та мовчання.

Усі звинувачення розсипалися, наче картковий будиночок. Андрій виходить на волю, але час, проведений у катівнях, не міг не позначитися на здоров'ї. Під час одного із допитів закутий у наручники письменник був жорстоко побитий, і лише найскладніша операція, проведена згодом у стінах інституту нейрохірургії, врятувала Андрію Кудіну життя.

Багато людей, дізнавшись, що вони тепер інваліди другої групи і їх чекають довгі місяці, а, можливо, роки провести в лікарняній палаті, напевно б зникли і змирилися з долею. Письменник із честю витримав і це випробування. "Що б не сталося, яка б не випала карта, ми не маємо права втратити присутність духу", - пише Андрій Кудін у книзі "Як вижити у в'язниці". Він багато і наполегливо працює над собою, щодня по багато годин проводить у спортзалі і вже за півтора року після операції повертається до активного життя.

Світ Андрія Кудіна - це світ сильних і красивих людей для яких "...слова любити і ненавидіти вже не просто слова, а сенс життя". Де б і в яких умовах не виявилася б людина, вона завжди залишається насамперед Людиною, що височить над брудом земної суєти. На думку Андрія Кудіна, всі люди від початку створені досконалими. Володіючи свободою вибору, кожен з нас може розвиватися як до нескінченності, так і деградувати до самознищення.

Після розвалу Радянського Союзу багато хто вірив, що ось тепер настане довгоочікуване “світле майбутнє”. Однак ілюзії так і залишилися ілюзіями, а замість них прийшли ще тяжчі часи. Для багатьох сучасних авторів навколишній світ представляється ні чим іншим, як похмурим, тюремним підземеллям, у якому все погано і з якого виходу немає.

Підхід Андрія Кудіна принципово інший. Його книги несуть очищення і дарують надію — кожна людина може гідно пройти накреслений шлях, яким би важким він не був.